Українські науковці провели унікальні дослідження на покинутих та старовинних цвинтарях півдня України та Чорнобильської зони. Результати вражають: ці, здавалося б, забуті місця перетворилися на справжні екологічні оази, прихисток для рідкісних червонокнижних рослин та велетенських вікових дерев.
Цвинтарі півдня: Останній бастіон дикої степової флори
На півдні України, де степи активно розорюються під сільськогосподарські потреби, старі кладовища залишаються чи не єдиними ділянками, де збереглася автентична степова флора. Ці ділянки, як зазначають дослідники, відіграють роль “рефугіумів” – місць, де певні види рослин змогли пережити несприятливі періоди, в той час, як на значних територіях навколо вони зникли.
Надія Скобель, доктор філософії та науковий співробітник Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна, яка захистила дисертацію на цю тему, підкреслює:
Тут фокус був на тому, щоб показати, що старі цвинтарі є рефугіумами (ділянками, де певні види рослин змогли пережити несприятливі періоди, в той час, коли на великих територіях навколо вони зникли) для степової флори, бо степи навколо кладовищ у нас розорані. Нагадаю, що недоторканими залишається лише близько одного відсотка степів. Зазвичай це заповідні об’єкти, балки, куди не заходить сільськогосподарська техніка, а також об’єкти культурної спадщини. Ну і зараз ми маємо ще й вплив війни: степи — це території, де відбуваються чи відбувалися активні бойові дії, а частина з них досі тимчасово окупована.
Дослідження проводилися на території Правобережного злакового степу, охопивши 50 цвинтарів віком понад 100 років. На цих кладовищах було виявлено понад 700 видів рослин, серед яких більше 60 – це охоронювані види, внесені до Червоної книги України, регіональних списків областей та Резолюції №6 Бернської конвенції. Серед знайдених рослин – ковила, горицвіти та тюльпани.
Цікавим явищем є те, що люди іноді свідомо висаджують охоронювані види на могилах з естетичних міркувань. Так, на багатьох цвинтарях було знайдено горицвіт весняний та півонію тонколисту, які занесені до Червоної книги України.
Іван Мойсієнко, доктор біологічних наук, професор, який вже понад 20 років вивчає біологічне різноманіття об’єктів культурної спадщини, пояснює, що дослідженням цвинтарів, які спочатку проводилися на Херсонщині, а потім через війну змістилися на Миколаївщину, Одещину та Дніпропетровщину, планується продовжити, зокрема, дослідженням Змієвих валів.
Серед основних загроз для охоронюваних видів на кладовищах науковці виділяють повторні поховання, поширення інвазійних рослин (особливо деревних і чагарникових) та надмірний догляд за могилами. Парадоксально, але на ділянках, які активно доглядаються, швидше поширюються чужорідні види, тоді як старі, занедбані могили, навпаки, сприяють формуванню степового рослинного покриву.
Чорнобильські цвинтарі: Невідома земля природи
Особливу увагу науковців привернули покинуті цвинтарі Чорнобильської зони. Ці місця, що раптово припинили своє існування через відселення людей, стали для вчених справжньою “Terra incognita”, де природа відновилася без будь-якого людського впливу.
Надія Скобель отримала грант від Німецького федерального фонду довкілля для вивчення біорізноманіття цвинтарів Полісся, де критерієм вибору була відсутність тривалого доступу людини.
Іван Мойсієнко описує унікальність цих місць:
Цвинтарі Чорнобиля унікальні тим, що вони раптово припинили своє існування. Бо зазвичай уявити собі, що цвинтар помирає, це складно, це треба, щоб село вимерло, потім родичі перестали приїжджати, а тут виходить, що раптово людей відселили, і ці цвинтарі, які були діючими, стали раптово недіючими. І ми хочемо вивчити це унікальне явище.
Незважаючи на те, що зона була недоступною протягом 40 років, на деяких цвинтарях були виявлені відносно свіжі могили (2019-2020 років), що свідчить про періодичні відвідування. Однак, у порівнянні з півднем України, доступ до цвинтарів тут був значно обмеженішим.
Вікові дерева-велетні як живі свідки історії
Одним із найважливіших відкриттів на чорнобильських цвинтарях стало виявлення старовікових дерев. Надія Скобель наголошує, що ці дерева є справжніми рефугіумами, адже поза межами кладовищ вони майже не збереглися через вирубку на дрова ще за радянських часів. Цвинтарні дерева, натомість, залишалися недоторканими з сакральних причин та через побоювання пошкодити могили.
Найтовстіший дуб, виявлений на цвинтарях зони, мав обхват 446 см і є живим. Знайдений мертвий дуб сягав 510 см в обхваті. Найстаріша сосна – 259 см. Ці показники значно перевищують норми для створення охоронних зон навколо вікових дерев.
Іван Мойсієнко був вражений великою кількістю вікових дерев, зокрема дубів, обхват яких перевищував 4 метри. За його оцінками, вік таких дубів може сягати щонайменше 200 років.
Загалом, на 24 досліджених цвинтарях Чорнобильської зони було виявлено понад 400 видів рослин, включаючи кілька охоронюваних видів. Серед них – наголоватки синьоволошкові (Резолюція 4 Бернської конвенції), а також регіонально-рідкісні примула весняна та ялівець звичайний.
Дослідники планують продовжувати експедиції до Чорнобильської зони тричі на рік, щоб спостерігати за різною фенологією рослин. Особливу цікавість викликає весняна експедиція, під час якої очікується виявлення орхідей та інших ефемероїдів.
Інші унікальні знахідки
Окрім багатого біологічного різноманіття, чорнобильські цвинтарі зберігають і інші цінні історичні артефакти: кургани, борті (давні форми пасік), а також маленькі дерев’яні “церкви” на похованнях старообрядців. На одному з цвинтарів було виявлено десять невеликих курганів, які, ймовірно, є слов’янськими курганами часів Київської Русі, на яких згодом було влаштовано цвинтар.
Ці знахідки свідчать про те, що Чорнобильська зона відчуження приховує в собі значно більше, ніж просто покинуті будівлі, і є справжнім скарбом для дослідників природи та історії.
