|||Справа Олени Зайцевої: резонансний допис колишньої адвокатки та реакція родини загиблого
18 жовтня 2027 року мине рівно 10 років відтоді, як харків’янка Олена Зайцева, визнана винною у одній з найрезонансніших дорожньо-транспортних пригод за часів незалежності України, має завершитись її термін ув’язнення. Ця подія, що сталася 18 жовтня 2017 року, назавжди закарбувалася в пам’яті українців. На жвавому перехресті в центрі Харкова автомобіль Lexus RX 350, за кермом якого перебувала 20-річна студентка Олена Зайцева, на високій швидкості зіткнувся з Volkswagen Touareg, керованим Геннадієм Дроновим. Від потужного удару Lexus перекинувся кілька разів і вилетів на тротуар, врізавшись у натовп пішоходів. За даними слідства, внаслідок цієї трагедії загинуло 6 людей, а ще кілька отримали травми.
Кілька років тому Зайцева намагалася домогтися дострокового звільнення, посилаючись на відбуття більшої частини терміну, проте її клопотання було відхилено. Нещодавно резонансу набув допис на сторінці колишньої адвокатки Зайцевої, Юлії Плетньової, який викликав жваве обговорення в мережі. Хоча в публікації авторка прямо не називає ім’я своєї колишньої підзахисної, натяки та збіги даних дозволяють ідентифікувати її як Олену Зайцеву.
Адвокатський погляд на резонансну справу
У своєму дописі Юлія Плетньова зауважила:
Пост колеги надихнув на цей текст. Це два різних процеси. У першому я була захисницею. До другого я не маю відношення. Я не ставлю між ними знак рівності — ні по фабулі, ні по доказам, ні по можливій відповідальності. Але в обох історіях бачу один і той страшний механізм: суспільство дуже швидко обирає жіноче обличчя, на яке можна направити всю свою ненависть. 2017 рік — підсудна, молода дівчина. (Навмисно не пишу, про яку справу йдеться. Там надто багато болю). Недосвідчена, юна, симпатична та вже з покаліченою долею. Не вдаючись у весь біль того, що трапилось, спираючись виключно на норми права та обставини справи, зі всією відповідальністю пишу про невитуватість цієї юної людини, засудженої судом до 10 років позбавлення волі та вже відбувшої покарання понад восьми років.
— Юлія Плетньова
Вона також висловила переконання, що така сувора міра покарання була призначена виключно через суспільний резонанс, “доцільність” та страх перед громадським тиском:
Впевнена: до такої міри покарання її засудили виключно через суспільний резонанс, «доцільність» та страх бути роздертими через позицію слідства, висновки експертизи та, як наслідок, через законне рішення. Оскільки суспільство вже визначило її долю: винна. Так склалось, що ця дівчина народилась у благополучній родині, із забезпеченими батьками, прекрасною освітою, мила, завжди красиво вдягнена та яка їздить на дорогому авто — тобто мала усі блага цього світу — була названа суспільством «мажоркою». А значить — винна. І неважливо, що є матеріали справи. Що є дзеркальна справа, де у подібному інциденті замість «мажорки» була звичайна, непоказна людина, яка так і залишилася свідком у справі. А «мажорка» несе покарання і досі.
— Юлія Плетньова
Реакція суспільства та родини загиблого
Допис зібрав десятки коментарів. Один з користувачів поставив під сумнів юридичне значення “непоказності” та наголосив на презумпції невинуватості. Плетньова у відповідь зазначила, що свідомо використала такі визначення для підсилення контрасту та виразності своєї думки, підкресливши, що “краса”, “доглянутість”, дорогий одяг чи “непоказність” не мають жодного юридичного значення.
Інша користувачка поставила риторичне запитання: чи думала “благополучна родина” про юний вік доньки, коли довірила їй керувати автомобілем, враховуючи зневажливе ставлення до жертв? Авторка допису відповіла, що це її досвід адвоката, який спирається на докази у справі, а не її особисті міркування.
Існує також припущення, що допис може стосуватися справи Зайцевої та іншого учасника ДТП, відомого як “Муза”.
Мати одного із загиблих у тій страшній аварії, Світлана Вініченко, висловила своє ставлення до допису Юлії Плетньової, яке збігається з біографією Олени Зайцевої. Її коментар для ТСН.ua був лаконічним: “Жесть, жах”.
Світлана Вініченко вважає допис спробою виправдати Зайцеву, представляючи її як “бідну нещасну дівчинку”. Вона підкреслила, що вирок виносив суд та експертизи, а не родичі загиблих, які “пройшли пекло” і “доводили звичайні речі”.
Вона не виключає, що цей допис може бути підготовкою до можливого дострокового звільнення Зайцевої. Щодо виплат, Вініченко повідомила: “Спочатку були суми близько 40 гривень, потім близько року не було виплат, а потім надійшла сума близько 900 гривень”.
Нагадаємо, раніше вже з’являлася інформація про терміни, коли Зайцева зможе знову сісти за кермо, та про її виплати матері загиблого.
