“Якщо присипле — то навіки”: Росія стирає з лиця землі ще один населений пункт на Запоріжжі
Руйнування та життя в підвалах: жахливі реалії Новомиколаївки
Селище Новомиколаївка, розташоване всього за 30 кілометрів від лінії фронту на Запоріжжі, поступово перетворюється на справжню зону відчуження. Російські війська випробовують на його мешканцях усі доступні види озброєння: вдень – потужні авіабомби, вночі – FPV-дрони. Цілі вулиці селища стираються з лиця землі, залишаючи за собою лише руїни та невимовний страх.
Навесні цього року родини з дітьми були змушені пройти через примусову евакуацію. Однак, станом на сьогодні, у селищі залишається близько пів тисячі людей, переважно старшого віку, які відмовляються покидати свої домівки. Кореспондентка ТСН Дар’я Назарова побувала в Новомиколаївці, щоб показати, як люди виживають в умовах щоденних обстрілів.
Небезпечна дорога до селища та наслідки обстрілів
Потрапити до Новомиколаївки – це справжнє випробування. Журналістам довелося узгоджувати свої дії з військовими, щоб дізнатися про безпекову ситуацію в небі, адже над селищем постійно курсують ворожі “Молнії” та FPV-дрони. Російські війська методично знищують населений пункт, перетворюючи його на суцільну зону відчуження.
Залишки приватних будинків досі тліють. Напередодні приїзду знімальної групи, вранці росіяни знову завдали авіаудару по Новомиколаївці. Біля руїн стояли автомобілі, знищені російськими КАБами. Місцеві мешканці звернулися до комунальників з проханням прибрати понівечений метал з дороги.
Як наслідок ранкових обстрілів, усе селище знову залишилося без світла та води. “Там розбило, водопровід знову перебило, так що тиждень без води будемо! Тільки зробили на розі, он де синя машина — тепер знову. Ну і світла ж немає, бачите?” — з гіркотою розповідає мешканець Новомиколаївки пан Євген.
Життя за розкладом: години обстрілів та нічний жах
Обстріли в Новомиколаївці відбуваються майже за розкладом, переважно на світанку. Люди вже напам’ять запам’ятали години роботи ворожої авіації. Вдень найбільшу небезпеку становлять безпілотники, але справжній жах охоплює селище вночі.
“По дронах — тільки FPV, цілу ніч літають, за машинами ганяються. Оце вночі і вибухи. А так весь час майже в підвалах сидимо”, — ділиться Євген Анатолійович. Він зізнається, що виїхав би з радістю, але тримає своє майно і вирішив залишатися вдома до останнього.
Зміна демографії та стійкість мешканців
Безпекова ситуація в селищі різко загострилася навесні. У травні було оголошено примусову евакуацію родин з дітьми. До повномасштабного вторгнення в Новомиколаївці проживало понад 5 тисяч людей, тепер їх залишається до пів тисячі. Це переважно люди похилого віку, які твердо вирішили не покидати свої домівки.
Центр селища та під’їзди до нього захищені антидроновими тунелями, але навіть вони не завжди рятують від російських обстрілів. АЗС стоять повністю спалені, а на узбіччях – потрощені автомобілі. Нещодавно загарбники вдарили й по місцевій крамниці.
На центральних вулицях ще працюють поодинокі ятки, які функціонують на генераторах, адже перебої зі світлом тут є постійними. “Ну з’являється… Учора он у 2 години з’явилося світло, сьогодні ось це приліт і все. Отак і живемо”, — розповідають продавці.
Підтримка військових та роздуми про майбутнє
Пересуватися селищем на автомобілі стає все небезпечніше. Військовослужбовці 110-ї окремої механізованої бригади, які тримають оборону на Запорізькому напрямку, допомогли журналістам з безпечним пересуванням. Оборонці відзначають, що росіяни, наче із заздрості, руйнують українські мальовничі міста та села.
Боляче спостерігати. Таке питання: де ЛБЗ (лінія бойового зіткнення) йде, я розумію — там без шансів, села стираються, там немає цивільних. А взяти тиловий фронт, тилову частину нашої держави — вона стирається із землі так само, як і туди поближче до лінії фронту. Взяти Харків, Запоріжжя… Вони ж просто знищують.
— наголошує військовослужбовець 110-ї ОМБр з позивним “Вулкан”.
Відстань від Новомиколаївки до лінії зіткнення становить близько трьох десятків кілометрів. Російська авіація та дрони щодня стирають вулицю за вулицею, а мешканці селища змушені жити в новій, жахливій реальності – від обстрілу до обстрілу.
