Російська агресія нещадно б’є по культурній спадщині України. Цього разу під прицілом опинилася легендарна Київська кіностудія імені Олександра Довженка, відома у колах кіно- та телемистецтва як «Довжик». Цьогоріч студія мала б відзначати свій 99-й день народження, готуючись до величного столітнього ювілею. Натомість, після підступного нічного удару російських окупантів, тут панує атмосфера руйнації та скорботи.
Масштабна толока на руїнах «Довжика»
Внаслідок жорстокої атаки комплекс зазнав катастрофічних пошкоджень. Вибиті вікна в усіх корпусах – це лише невелика частина біди. Жахлива правда полягає в тому, що унікальний костюмерний цех, справжня скарбниця українського кіно, перетворився на попіл. З вогняного пекла не вдалося врятувати приблизно 100 тисяч легендарних костюмів, що зберігали в собі історію безсмертних шедеврів. На заклик про допомогу від керівництва студії відгукнулися сотні небайдужих киян, перетворивши територію кіностудії на місце масштабної толоки.
Кореспондент ТСН Дмитро Фурдак зафіксував, як відбувалася ця позапланова відновлювальна робота, та яку унікальну «пам’ятку» терору вирішили назавжди залишити недоторканою.
«Довжик» – більше, ніж просто кіностудія
З самого ранку на території кіностудії Довженка лунає гнітючий гуркіт заліза, тріск понівеченого дерева та застережливі крики: «Обережно знизу!». Це сотні містян, об’єднані спільним горем та бажанням допомогти, оперативно ліквідують наслідки «прильоту» ворожих снарядів. Для багатьох присутніх тут людей «Довжик» – це не просто чергова адреса у зведеннях обстрілів, а глибока частина особистого життя, культурна ідентичність та джерело натхнення.
«В мене сьогодні вихідний, я абсолютно вільна. На кіностудії Довженка я постійно відвідую різні фестивалі, концертні програми, тому Шулявка – це мій рідний дім. Все просто, я не могла не прийти», – ділиться своїми переживаннями киянка Ольга Коник, яка прийшла на толоку у свій єдиний вихідний.
Для молодого покоління кінематографістів ця локація має особливу, майже сакральну цінність.
«По-перше, я сам професійно займаюся і дуже сильно люблю кіно. По-друге, ми з друзями вже далеко не перший раз, як волонтери, активно допомагали розбирати завали на місцях “прильотів”. Якщо є час і сили допомогти – чому б не скористатися цим і не зробити добру справу? А зараз це для мене ще й такий професійний і суто сімейний момент, тому що я сам кіно займаюся, і моя дівчина теж кіно займається», – розповідає Єгор Латіннік, студент-кінематографіст та волонтер.
Волонтерський рух як ліки від вигорання
Колишній військовослужбовець Роман Вареник, який після демобілізації допомагав розгрібати завали на багатьох зруйнованих об’єктах столиці, визнає, що зараз на місця «прильотів» приходить менше людей, ніж на початку війни. Проте для тих, хто залишається у волонтерському русі, важка фізична праця на руїнах стала найкращими ліками проти емоційного вигорання, способом приборкати біль від втрат.
Неоціненна втрата: 100 тисяч костюмів у вогні
Масштабні відновлювальні роботи волонтери та адміністрація розпочали з головного адміністративного корпусу кіностудії. Саме в цих стінах щодня працює понад 80 відсотків усіх штатних співробітників підприємства, тому повернення будівлі до життя – першочергове завдання.
Натомість, на місці костюмерного цеху – чорне згарище. Вогонь за лічені години повністю знищив колосальний, неоціненний історичний фонд – близько 100 тисяч строїв та суконь, у яких знімалися шедеври українського та світового кіно. У вогняному пеклі костюмерного цеху назавжди зникли автентичні та реставровані вбрання з таких культових стрічок, як:
- «Тіні забутих предків» (реж. Сергій Параджанов)
- «Захар Беркут» та «В бій ідуть лише старі» (реж. Леонід Биков)
- «Княгиня Ольга» та «Легенда про княгиню Ольгу»
- «Богдан Хмельницький» та «Молитва за гетьмана Мазепу»
Це невимовна втрата для світового кінематографа, яка залишила незагойні рани в історії кіно.
Шлях до відродження: допомога та надія
Допомогти підняти кіностудію з руїн уже офіційно пообіцяли великі донори – зокрема, державна група компаній «Нафтогаз України», а також приватні підприємства, які тривалий час орендують виробничі площі на території комплексу. Проте масштаб збитків надзвичайно великий і потребує залучення додаткових коштів.
На території студії практично не залишилося жодної будівлі чи павільйону, де б від вибухової хвилі вціліли абсолютно всі вікна. Роботи для будівельних бригад та волонтерських толок тут вистачить на найближчі тижні, а то й місяці.
«Обійми» війни: пам’ятник жорстокості
Проте, серед загальної картини руйнування, один унікальний об’єкт на території студії свідомо вирішили залишити недоторканим і не прибирати під час толоки. Це – наочний доказ варварства.
«Це пам’ятки історії, про які ми ніколи не просили. Під час терористичної атаки росіян масивний залізний паркан на території кіностудії вибуховою хвилею вибило з такою страшною силою, що він буквально обгорнув собою стовбур живого дерева тут на галявині, наче металеві обійми. Керівництво студії ухвалило рішення: його тут так і залишать у такому вигляді назавжди – як наочну пам’ятку, німий докір та вічне нагадування про черговий кривавий російський теракт проти нашої культури», – йдеться у сюжеті ТСН.
Цей «пам’ятник» стане мовчазним свідком злочинів агресора, нагадуючи кожному, хто його побачить, про ціну, яку Україна платить за свою свободу та незалежність. Це також заклик до світу не забувати про ці звірства та підтримувати Україну у боротьбі за її майбутнє.
Дивіться також:
100 тисяч легендарних костюмів знищено: репортаж із понівеченої росіянами кіностудії Довженка (будь ласка, замініть YOUR_VIDEO_ID на актуальний ідентифікатор відео з YouTube, якщо він існує)
Для пошукового оптимізації (SEO):
Україна, кіностудія Довженка, Київ, російський обстріл, втрата культурної спадщини, знищення костюмів, толока, волонтери, відновлення, війна, російська агресія, ТСН, Сергій Параджанов, Леонід Биков, українське кіно, Довжик, культурні цінності, пам’ятник терору.
